Укр Рус

Як допомогти дитині у горюванні після втрати близької людини: поради психолога

03 жовтня 2022 252 Друк
Як допомогти дитині у горюванні після втрати близької людини: поради психолога

Кожен із нас рано чи пізно стикається з втратою близької людини, що спричиняє значний психологічний стрес, з яким важко впоратись навіть дорослому. Для дітей горювання після смерті особливо складне, оскільки вона має усвідомити та прийняти те, що близька людина більше не повернеться. Як розповісти дитині про втрату близької людини і допомогти у горюванні, яких помилок варто уникати, надає поради психологиня Дана Нагорна.

Психологиня називає головні помилки, яких слід уникати:

1. Приховування від дитини правди про смерть близької людини, заміщення її вигадками, ніби померлий – живий.

Така ситуація спричинить появу у дитини марної надії, що загрожує подвійною травматизацією дитини, коли вона дізнається правду. Вона відчуватиме біль втрати, розчарування через невтілені надії та не довірятиме тим, хто їй брехав.

Неправда знецінює почуття. Крім того, дитина може вирішити, що її покинули через те, що вона зробила щось не так або погано поводилася.

Важливо сказати дитині правду і терпляче відповідати на її запитання, якщо такі будуть. Це потрібно зробити у формі, що відповідає віку і розвитку. Важливо також прийняти, що реакція на такі новини може бути різною (сльози, сміх, відстороненість). Не можна говорити «Він заснув», «Відлетів на небо», тому що діти сприймають буквально і можуть, наприклад, потім боятися засинати чи літати на літаках.

2. «Тобі це бачити не треба». Відмежування дитини від процесу прощання з померлим, особливо якщо дитина хотіла попрощатися.

Ухвалюючи рішення про те, чи брати дитину на похорон, важливо зважати на її вік, близькість до померлого тощо. Зрештою, важливою є не стільки участь в обряді поховання, скільки можливість попрощатися з померлою близькою людиною. Побачивши тіло, дитина може зрозуміти, що людини вже немає. Маленьким дітям можна пояснювати так: «Тіло близької людини не дихає, вона більше не зможе говорити або грати з тобою». Старшим — заздалегідь пояснити, що відбуватиметься на похороні, відповісти на їхні запитання.

Підпишіться на email розсилку!

Якщо дитина не відвідувала церемонію прощання, важливо сходити з нею на могилу вже після. Можна покласти квіти, написати листа, намалювати малюнок і залишити на могилі. Обряд прощання важливий, адже він дозволяє прийняти факт смерті й оплакати втрату близької людини.

3. «Не смійся! У нас горе». Відволікання дитини від горювання, спроби зупинити прояви агресії, плач або страх через прояви таких емоцій, як радість і сміх.

У більшості випадків намагання вплинути чи змінити емоції дітей — це страхи самих дорослих не впоратися з власними почуттями. Дитині потрібно прожити всі стадії горювання, але спосіб, у який діти проживають горе, різниться від того, як це роблять дорослі. Діти живуть життя в моменті, це — вікова особливість, для них є «тут і зараз», тому їхні емоції часто змінюються, сльози і горювання за лічені хвилини можуть змінитися на пустощі і сміх, проте це не робить їхнє горе меншим чи неважливим.

4. «Зі мною все в порядку». Приховування дорослими своїх почуттів.

Діти дуже чутливі до емоційного фону в родині. Якщо дорослі пригнічують емоції, приховують свої переживання, діти робитимуть так само, бажаючи їм допомогти. Водночас вони будуть змалку вчитися не довіряти власним почуттям і почуттям інших людей

Кращою тактикою є визнання емоцій. Звісно, не треба перекладати весь вантаж власних переживань на дитину, проте і пригнічувати їх не треба. Якщо ви скажете: «Я сумую», «Мені боляче/страшно», ви поясните емоції і нормалізуєте їх. Адже почуватися сумно, гірко і тоскно, коли хтось помирає — нормально.

5. «Тепер ти за старшого». Наділення дитини роллю померлого.

Дитина має залишатися дитиною і не має тягнути на собі відповідальність інших. Отже, можна наводити приклад рис померлого, які хочеться перейняти, наприклад: «хоробрий, як мама» чи «добрий, як тато», проте дитина індивідуальна, має власні особливості характеру і має собою ж залишитися, не виконуючи функції померлого члена родини.

У момент, коли горюють батьки, діти можуть відчувати необхідність піклуватися про них, щоби захистити, а отже — самим отримати від батьків захист та опору. Проте так не має бути. Діти мають залишатися дітьми, а дорослі — дорослими. Важливо показувати дітям, що як би вам не було важко зараз, ви впораєтеся, що ви, як і раніше, любите їх. Говоріть про свої почуття, розділяйте їх із близькими.

Найважчим буде перший рік після смерті людини, коли ви проживатимете «перші дати»: дні народження, свята чи роковини смерті. Але важливо присвятити ці дні пам’яті про того, хто помер: поговорити з дитиною про почуття, відновити приємні спогади або зробити щось особливе в пам’ять про померлого. У ці дні з дітьми варто бути особливо уважними.

Горювати за померлими — це нормально. Тому варто дати собі і дітям час для природного проживання горя.

Опубліковано:
Освітній портал
Редакція сайту не є автором статті, тому всі його джерела належать автору самої статті
0.0
Актуальність і новизна:
Подача і оформлення матеріалу:


Опитування
Як ви оцінюєте роботу Шкарлета С.М.
Голосувати

Вам також може сподобатись

Показати більше

Нещодавні матеріали бібліотекки

Показати більше

Підпишіться на email розсилку!

Отримуйте тільки свіжу і цікаву інформацію про новини освіти в Україні та за кордоном

Новина додадана до збережених

Перейти до кабінету
x
x
Статус користувача