"М'яз страху і м'яз сили" - Світлана Ройз

М'яз страху і м'яз сили.

Мені потрібно було сьогодні пізно ввечері зайти на роботу. Дочка попросилася йти разом зі мною.

На вулиці було вже досить темно, і, хоч наша вулиця освітлена, не дуже приємно.

Дочка притулилася до мене, питає: а нам далеко йти? - а ти ж знаєш дорогу. 7 хвилин. Тобі зараз холодно або страшно?

- Незвично. Я, коли так темно, не ходила давно. Страшно.

- Дивись, ти знаєш, що тут безпечно. Ми можемо зараз повернутися додому. Але тоді ми будемо зміцнювати "м'яз страху". А можемо піти далі, включити ліхтарик, триматися з тобою за руки - і зміцнимо "м'яз сили". Що будемо робити?

- Зміцнювати м'язи сили!!!

Кожен раз, підтримуючи дію, в якій дитина привчається уникати - не дивитися, не робити, не йти, не вирішувати, не зустрічатись зі складним, коли ми йдемо на поводу у істерик дитини, коли відволікаємо від того, що складно, замість того, щоб пояснити і підтримати, допомогти пройти, коли не робимо того, що важливо - боячись реакції, коли робимо щось за дитину, що їй точно під силу, коли, шкодуючи її, або зі своєї тривоги не даємо їй, тримаючи нас за руку, або спираючись на нас спиною - зустрітися з новим, зустрітися з життям - ми зміцнюємо її "м'яз страху". (Я говорю тільки про той досвід, який дитині безпечний, під силу, за віком, який не перевищує її можливості - це дуже важливо)

Будь-яке уникнення, навіть те, яке нам здається незначним, може запускати ланцюгову реакцію "уникання".

А "м'яз сили" - напевно, накачується, коли ми говоримо дитині: я бачу, як тобі важко. Але впевнена, що ти впораєшся.

М'яз сили накачується в маленьких діях - і велике завдання, яке хочеться уникнути, можна розбити на маленькі "кроки сили".

Сьогодні ти зміг цілих 2 хвилини бути з ліхтариком в темряві, (без мене в ліжку), тобі було страшно, але ти сама підійшла до дівчинки на майданчику, здавалося, що не вийде, але ти спробував і зробив... Скільки у тебе нових "м'язів сили" 

І у самої дитини можна питати - що ти вибираєш зараз зміцнювати - м'яз силу або м'яз слабкості.

Я сьогодні так раділа, що не повернулася додому, я сама не люблю ходити в темряві 

Ми разом з донькою зміцнювали наші м'язи сили.

Добрих і мудрих сил нам 

P.S. Після коментарів зрозуміла, що потрібно доповнювати - є різниця, між "уникненнями".Якщо у людини депресія, тривожний розлад, фобія - їй важливо йти до фахівця, тут не коректно говорити: зберися, дій.

Можна пропонувати маленькі дії, підтримувати, пояснювати причину - але важливо, щоб супроводжував фахівець. Цей пост не про те, щоб брати "на слабо" і доводити щось - він про конкретні дії, які важливо, своєчасно і під силу робити.

Світлана Ройз