Перший раз у перший клас: чи готова дитина до школи

Як батькам зрозуміти, що дитина готова до школи? Дитина досягла віку 6-7 років, вміє читати, писати, рахувати, то вона вже може йти до 1 класу. Так вважає більшість батьків. Однак готовність дитини до школи – це не одна ознака, а сукупність емоційних, соціальних, фізичних, інтелектуальних, моторних компетентностей. Чи готова дитина до школи? Як за літній час підготувати її до нових змін? На ці та інші питання відповідає дитяча психологиня Світлана Ройз, методистка, авторка підручників НУШ Інна Большокова, вчителька початкових класів Золочівської «Школи радості» Наталія Блозовська спеціально для «НУШ».

Дитяча психологиня Світлана Ройз пропонує батькам відповісти на запитання, перш ніж ухвалювати рішення та віддавати дитину до школи:

1. Наскільки дитина може витримати навантаження – бути якийсь час без мами?

2. Наскільки стосунки з батьками сприймаються як надійні? Адже дитина зможе проявляти активність, цікавість, тільки відштовхуючись від відчуття безпеки й підтримки в родині.

3. Наскільки дитина справляється з напруженням (розчаруванням) – наприклад, коли їй не дали відразу ж бажаного? Як вона впорається, якщо захоче відповісти, а вчитель викличе іншу дитину?

4. Наскільки дитина підготовлена – бачила, спілкувалася з різними людьми? Чи є в неї досвід взаємодії, чи звертали взагалі її увагу на дітей і дорослих різних психотипів, тілесних типів, різного віку?

5. Чи зможе дитина витримати напруження, коли на неї якийсь час не звертають персональної уваги (учитель, навіть найкращий, не зможе приділяти увагу тільки одному учневі)? Чи впорається із цим навантаженням дитина? Як буде поводитися – пустувати, плакати, проявляти агресію?

6. Чи сприймає дитина, що звертаються і до неї, коли звертаються до всієї групи?

7. Чи може дитина попросити в інших людей допомогу – наскільки вона впевнена, що її підтримають?

8. Якщо дитина вчиться писати букви, то говорить “я намалювала букву” чи “я написала букву”? Адже “намалював” – це ознака ігрової, творчої діяльності та мотивації. “Написав” – уже навчальної.

9. Наскільки дитина рухлива, розкута в рухах, наскільки батьки дозволяють або обмежують її рухову активність?

10. Чи є в дитини режим дня, правила, щось, що виконується регулярно (це впливає не тільки на можливість “витримувати” правила, а й на загальне відчуття безпеки)?

11. Наскільки дитина впевнена, що вона “хороша просто так”?

Наталія Блозовська наголошує, що головне завдання батьків майбутнього першокласника – сформувати діяльнісні навички дитини в ненав’язливий для неї спосіб, наприклад:

• у ненав’язливий спосіб включати в життя навчальні моменти, наприклад, під час прогулянки в парку роздивлятися квіти, шукати білочку, нехай дитина описує побачене;
• читати дітям казки й просити їх переказати;
• ліпити разом із дітьми вареники з тіста чи грибочки з пластиліну – так розвивається дрібна моторика, а ще можна порівняти, хто і скільки їх зліпив;
• навчити того, що люди можуть бути різними, а в школі дітей із радістю чекає вчителька, яка навчить правильно тримати ручку, писати та читати.

Інна Большакова пояснила, без яких навичок дитині буде важко у школі:

• Фізіологічний розвиток демонструє, як дитячий організм готовий витримувати шкільне навантаження. Перевірити його можна за філіппінським тестом (якщо дитина може доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою, отже, із цим усе гаразд). Про фізіологічну готовність може свідчити зміна молочних зубів, але це не основний показник.
• Емоційний і соціальний розвиток дає змогу дітям бути успішними в соціумі. Від того, наскільки успішною буде комунікація дітей у класі, залежить їхнє академічне навчання.

“Для фізіологічної готовності важливий розвиток моторики, а також фізичні вправи. Тож нехай діти бігають на вулиці, граються, стрибають – у такий спосіб вони будуть готові до навантажень. Соціальна й емоційна успішність дає дітям відчуття безпеки. Тоді діти витрачають свій енергетичний ресурс не на переживання щодо однолітків чи стосунків із вчителем, а на досягнення академічних успіхів", – зазначає Інна.

Експектка пропонує чек-лист для батьків з підказками, як підготувати дитину до нових змін:

• дитина має навчитися доглядати за собою, тобто бути самозарадною (це означає, що вона вміє самостійно користуватися туалетом, сама складає речі в рюкзак, самостійно одягається, розуміє, як поводитися з книжками, зошитами).
• щоб не було страху залишитися без батьків у новому просторі, можна домовитися із друзями та залишити в них дитину на певний час, водночас вона має знати, що батьки точно за нею прийдуть;
• навчити керувати своїми емоціями, використовуючи техніки саморегуляції;
• не треба транслювати на дітей свій шкільний досвід, натомість розповідати, що навчання – це процес, який пов’язаний з успіхом та неуспіхом. На неуспіх, який називають помилками, треба реагувати спокійно й подумати, як можна змінити ситуацію;
• розвивати концентрацію уваги, яка впливає на академічну успішність. Дитина має чути інструкцію вчителя і послідовно виконувати певну дію. Для цього дітям треба давати певні завдання, які вимагають максимальної концентрації, наприклад, грати з нею в настільні ігри. Але в жодному разі не залучати до цього гаджети;
• дитина має розуміти, що означає “ні”, тобто, що чогось не можна робити;
• важливо, щоб дитина могла вчасно зупинитися, коли відчуває, що не може впоратися із ситуацією, тобто вміє сказати собі “стоп”;
• якщо в родині спілкуються російською, треба переходити на українську, бо діти можуть не чути й не розуміти вчителя.