Написання прикладок. Рубрика "Чиста Українська"

Складні терміни типу заєць-русак, льон-довгунець пишуться через дефіс, хоча першою стоїть родова назва;
1) коли спочатку стоїть власна на­зва, а за нею загальна, то прикладка пишеться через дефіс (приклад­кою є загальна назва): Дніпро-ріка, Шевченко-художник, якщо зво­ротний порядок слів — то окремо: ріка Дніпро, художник Шевченко;
2) якщо прикладкою є загальноприйняті в побуті назви людей, то вона пишеться окремо: громадяни пасажири, панове учителі, товариші філологи;
3) умовні власні назви підприємств, установ, закладів, органі­зацій, пароплавів, потягів, творів мистецтва, журналів, газет тощо пишуться в лапках: поема «Гайдамаки», кінотеатр «Зірочка», часо­пис «Слово».
Від сполучень прикладковото типу слід відрізняти неприкладкові сполучення, що також пишуться через дефіс, зокрема складні слова: рутам‘ята, хліб-сіль.

Основною ознакою прикладкового словосполучення є його співвідне­сеність з одним поняттям — і прикладка, і пояснюваний іменник є різни­ми назвами того самого предмета: народ-борець, жінка-мати. лікар-терапевт.
Одне зі слів при цьому є головним, пояснюваним, а друге — залежним.
У сполученнях неприкладкового характеру компоненти оз­начають два різних предмети і виступають як рівноправні, тобто су­рядні, елементи певної єдності, і тому між ними можна поставити сполучник єднальності і.