Маланки та Василя: українське традиційне свято

13 січня українці традиційно святкують Щедрий вечір — переддень Старого Нового року, який у народі ще називають святом Маланки. Хоча його вважають народним і частково церковним, коріння сягає ще дохристиянських часів. На відміну від сучасного Нового року святкування Маланки та дня Василя славиться особливими народними обрядами, повір’ями та багатою історією.

Заборона розповідає про те, як в Україні святкують Маланку та Старий Новий рік

Маланка та день Василя: історія свята

Новий рік в Україні відзначають двічі: у ніч з 31 грудня на 1 січня за новим обрядом та з 13-го на 14 січня — за старим. Річ у тім, що український новорічно-різдвяний цикл свят складений за двома системами літочислення — григоріанським календарем, за яким ми живемо сьогодні, та старим юліанським календарем, який відстає на 13 днів. Попри те, що Україна перейшла на григоріанський календар ще у 1918 році, звичаї та традиції старого обряду нікуди не зникли, частково завдяки православній церкві, яка досі користується юліанською системою.

Якщо сучасний Новий рік у більшості українців асоціюється з новорічною ялинкою, гучними феєрверками та салатом олів’є, то Старий Новий рік сприймається як народно-церковне свято з народними звичаями, побутовими обрядами та багатим фольклором.

Маланка на Буковині. Фото: Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту/Facebook

Напередодні Старого Нового року, тобто 13 січня, в Україні традиційно відзначають Щедрий вечір, або як його ще називають у народі — свято Маланки. Щедрим він називається завдяки головній страві новорічного столу — щедрій куті. Наші предки вважали, що щедрий новорічний стіл забезпечить їм достаток і добробут на весь рік.

Вважається, що друга назва Щедрого вечора — свято Маланки — походить від імені преподобної Меланії, чий день за церковним календарем припадає саме на 13 січня. Однак на думку українських етнографів, свято Маланки своїми коріннями сягає ще дохристиянських часів, про що свідчить і давньослов’янський фольклор.

Так, згідно зі стародавньою легендою, у богині кохання Лади та бога всеєдиної гармонії Ладо була донька Миланка (вона ж Маланка, Меланка, Меланія). Одного дня її викрав лихий змій і запроторив до підземного царства. З полону чарівну Миланку звільнив богатир Василь-Безпальчик, за якого вона і вийшла заміж. Так і повелося у наших предків напередодні Нового року вшановувати Маланку, як символ Місяця, а у сам Новий рік святкувати день Василя — символ Сонця. 

Етнографи вважають, що з поширенням на території Київської Русі православ’я свято Маланки та день Василя не зникли, як пережитки язичництва, а просто дещо видозмінилися і поганські обряди доповнилися християнськими рисами. До такого явища історики використовують термін «двовір’я», який означає поєднання християнства та язичницьких вірувань слов’ян. Й так повелося, що свято Маланки стало днем преподобної Меланії, а свято Василя-Безпальчика — днем святого Василія Великого. 

Й хоча ці свята сьогодні сприймаються більше як світські, а не релігійні, увечері 13 січня у церквах традиційно відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб подякувати Богові за вже отримані минулого року блага й попросити про нові на прийдешній рік.

Традиції Маланки: що готують на Щедрий вечір

Традиційно на Маланки до святкової вечері починають готуватися ще зранку. Приготування починається з варіння щедрої куті. Взагалі кутя ще з давніх часів має ритуальне значення для українського народу, а на думку українського етнографа Федора Вовка, її походження сягає навіть неолітичної доби. На відміну від багатої (готують на Святвечір) та голодної (готують напередодні Водохреща), щедра кутя не повинна бути пісною, тож до неї можна спокійно додавати жирні вершки, смалець та інші скоромні інгредієнти. 

Далі можна переходити до приготування інших смачних страв. В Україні на новорічний стіл зазвичай подають пироги, вареники, ковбаси, млинці тощо. Важливо пам’ятати, що уся їжа має бути дуже ситною, але далеко не всі страви для цього годяться. Наприклад, готувати рибу вважається поганою прикметою, адже щастя з оселі може відпливти, як маленька рибка.

На столі обов’язково мають бути страви зі свинини. У давнину наші предки запікали порося у якості пожертви Василю, покровителю цих тварин, за що він дарував їм достаток та добробут на увесь рік. Сьогодні ж в Україні зі свинини традиційно готують холодець, кров’янку, ковбаси, верещаку, сало або просто фарширують цілу тушку.Cвятковий стіл на Щедрий вечір.

Фото: Соломія Українець/Facebook

За святковим столом обов’язково повинна зібратися уся родина. За традицією всі повинні бути одягнені у чистий одяг, попросити вибачення один в одного та у сусідів, щоб провести весь рік у мирі та злагоді.

Ворожіння на Маланку та Василя

На Маланку українці не лише смачно їдять, а й проводять давні українські новорічні обряди, зокрема ворожать та щедрують.

Свято Маланки. Фото: etnosoft/Pinterest

Як правило, ворожінням займаються молоді дівчата, щоб дізнатися, з ким у майбутньому їм суджено провести своє життя. За давнім звичаєм, який у наш час зустрічається лише у деяких селах, коли дівчина починає ворожити, юнак, який у неї закоханий, повинен викрасти ворота або хвіртку її оселі. Щоб повернути свою втрату, батько дівчини повинен виставити могорич.

У різних районах України дівчата ворожать по-різному. Ось кілька прикладів:

• виходять на вулицю, і яка тварина зустрінеться першою, таким і буде суджений: якщо собака — лихий і сердитий, якщо вівця — тихий і спокійний тощо;
• біля воріт насипають три купки зерна, а вранці перевіряють: якщо зерно на місці, то сімейне життя буде щасливим, а якщо кількох зерен не вистачає, то навпаки;
• кладуть під подушку гребінець і перед сном промовляють: «Суджений-ряджений, розчеши мені голову!». Хто насниться, той і буде судженим;
• перед сном кладуть у миску з водою кілька гілочок з віника і промовляють: «Суджений-ряджений перевези через місток». Якщо вранці гілочка прилипне до країв миски, то дівчина вийде заміж за того, хто їй наснився.

Як щедрувати на Щедрий вечір

Жодний Щедрий вечір в Україні не може вважатися справжнім без щедрування. Це давній український новорічний звичай, під час якого люди, як правило молодь, обходять своїх сусідів та знайомих, щоб щедрівками прославити господарів і побажати їм здоров’я та достатку. За традицією, щедрувати треба починати після заходу Сонця, тобто тоді, коли за повір’ями на світ вилізає усяка нечиста сила.

Одним з найвеселіших обрядів щедрування на Маланку передбачає давню традицію переодягання у різних тварин та фольклорних персонажів. У давнину святкове переодягання виконувало важливі релігійно-магічні функції, але з часом цей звичай перетворився на просто веселу розвагу, особливо для молоді.

Як правило, у переодяганнях беруть участь групи юнаків, а дівчата просто обходять сусідів та родичів і співають щедрівки. З колективу вони обирають одного хлопця, який повинен переодягнутися у жіноче вбрання і зіграти роль Маланки. Цей образ символізує безпорадну господиню, що недбало ставиться до своїх хатніх обов’язків: б’є посуд, миє підлогу глиною, підмітає сміття від порога до середини хати тощо. Інші хлопці перевдягаються у костюми з масками традиційних компаньйонів Маланки — Діда-Місяця, Орача, Сівача, Ведмедя, Кози, Журавля, Цигана з Циганкою і Рогатого Чорта. У такій компанії вони ходять від хати до хати, висловлюють добрі побажання господарям, веселять їх піснями, танцями та жартівливими сценками. У народі цей звичай називається «водити Маланку».

Водіння Кози-Маланки. Ілюстрація: Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

А у деяких сільських регіонах України трапляється інша, значно давніша варіація цього обряду: хлопець переодягається у Козу-Маланку, і завітавши до хати у супроводі щедрувальників намагається буцнути господарів своїми рогами. За традицією, норовливу Козу потрібно вбити, а потім оживити веселими щедрівками та жартами.

Закінчивши ритуальний обхід, переодягнені у фольклорних персонажів юнаки, о 5-6 годині ранку, але обов’язково до світанку, зазвичай ідуть на роздоріжжя палити Дідуха і стрибати через багаття. Цей обряд повинен очистити їхній дух від спілкування з нечистою силою минулої ночі.

На світанку 14 січня, на свято Василя, в Україні починають посівати зерном. Цей народний звичай колись мав важливе ритуально-магічне значення, оскільки вважалося, що посівання приносять добробут, щастя та великий урожай на весь рік. За народним віруванням, посівати можуть лише хлопці, оскільки вважалося, що дівчата щастя не приносять.

Спочатку йдуть посівати до хрещених батьків та родичів, а потім до сусідів та інших знайомих. Найчастіше посівають пшеницею, можна посівати житом, ячменем, вівсом, але не горохом, оскільки вважається, що він виник зі сліз Матері Божої, і обрядове посівання ним може спричинити горе в родині.

Маланка: прикмети та повір’я

З Маланкою та святом Василя, як і з багатьма іншими українськими народними святами, пов’язано багато повір’їв та прикмет. Ось деякі з них:

• на Маланку не можна давати гроші у борг, інакше протягом усього року будуть проблеми з власними боргами;
• на Маланку не можна сваритися і лаятися, в родині має панувати мир і гармонія;
• якщо добре і щедро приймати щедрувальників, то рік у сім’ї буде щасливим, а якщо замкнути перед ними двері — то, навпаки;
• дитина, народжена на Маланку, здатна передбачати майбутнє;
• якщо ніч з 13 на 14 січня тиха і ясна, то щасливий рік буде не лише для людей, а й для худоби;
• новорічна ніч — чарівна, тому варто загадати будь-яке бажання, й воно обов’язково здійсниться;
• якщо на Маланку сонце зійде високо, протягом усього року буде рясний врожай на садові культури;
• якщо на Маланку іній рясно вкриває всі дерева, то варто очікувати гарний урожай меду і зерна.

Також українці вірили, що яким буде перший день Нового року, таким буде і весь рік. Тому жінки на Василя гарно одягалися і змінювали кілька костюмів за день, щоб у Новому році завжди виглядати красиво.