Укр Рус

Сучасний вимір педагогічної освіти: креативний підхід

07 жовтня 2020 2004 Печать
(0)
Опубліковано 22.05.2020
Цитування

Веремчук А. (2020). Сучасний вимiр педагогiчної освiти: креативний пiдхiд. Науковий збірник «Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка». Том 1, № 29, с. 253-258

Доступно в PDF
Опубліковано:
Освітній портал op.ua
Автором статьи не является редакция сайта, поэтому все его источники относятся к автору самой статьи

Опис матерiалу

Анотація
У статті розкрито теоретичні засади впровадження креативного підходу як засобу формування та розвитку креативної особистості. Проаналізовано законодавчу базу України з питань освіти та визначено сучасні тенденції педагогічної освіти. Окреслено, що освітній простір України знаходиться в процесі модернізації шляхом зміни концепції освіти та її кінцевих результатів. Наразі актуальним у вищій і фаховій перед вищій освіті є студенто-центроване навчання, що передбачає застосування нових підходів у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців, з метою розвитку їхніх професійних і особистісних якостей. Визначено, що таким підходом, який у найбільш повній мірі відповідає освітнім тенденціям та запитам суспільства, є креативний підхід у навчанні. У статті проаналізовані поняття «підхід до навчання» та «креативність». Охарактеризовано креативність як внутрішній ресурс людини, який може проявлятись як в особистісній (побутовій) сфері людини, так і в професійній діяльності людини. Здійснено аналіз праць науковців щодо впровадження в навчальний процес креативного підходу. На основі аналізу наукових праць систематизовано основні особливості креативного підходу, розкрито його мету, ключові слова, виразні процесуальні ознаки, функції суб’єктів освітнього процесу. Досліджено, що креативний підхід передбачає спрямування освітнього процесу на забезпечення формування і розвитку особистісної і професійної креативності. Охарактеризовано актуальність розвитку креативності майбутніх учителів початкової ланки освіти. Вона зумовлена загальними тенденціями реформування початкової освіти, взаємопов’язаністю понять «креативний учитель» – «креативний учень», необхідністю учителя початкової школи оригінально вирішувати педагогічні проблеми, важливістю раціонально використовувати та адаптувати інноваційні технології навчання.

Ключові слова: креативність, студентоцентрованість, підхід до навчання, професійна освіта, майбутній учитель початкової школи.

Постановка проблеми у загальному вигляді.
Сучасний освітній простір України перебуває у процесі реорганізації та удосконалення (Закон України «Про освіту» (2017 р.) (Закон України «Про освіту, 2017), «Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» (Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, 2013). Про це також свідчать нововведення, що відбуваються у кожній ланці освіти: зокрема, у початковій школі (Концепція Нової української школи, 2016), загальній середній освіті (Закон України «Про загальну середню освіту» (Закон України «Про загальну середню освіту, 1999), фаховій передвищій освіті (Закон України «Про фахову передвищу освіту» (Закон України «Про фахову передвищу освіту», 2019), та у вищій школі (Закон України «Про вищу освіту» (Закон України «Про вищу освіту», 2014). Зміни, що відбуваються, мають на меті не лише модернізацію організаційних основ освітньої діяльності, а й зміну самої концепції освіти, стратегічна мета якої полягає у становленні творчо-гуманітарної особистості як цілісного суб’єкта педагогічного процесу.

У контексті реформування вищої та фахової передвищої освіти наразі актуальним є студентоцентроване навчання. За визначенням Т. О. Кудрявцевої «це процес якісної трансформації освітнього середовища для студентів та інших осіб, які навчаються, метою якого є розширення їх автономії і здатності до критичного мислення на основі результативного підходу, що передбачає нові підходи до розробки навчальних програм, викладання та навчання» (Кудрявцева, 2020). Таким чином, студентоцентроване навчання передбачає розвиток у студентів здатності критично мислити, бути конкурентоздатними, вирішувати ефективно професійні завдання, що передбачає застосування нових підходів до навчання, які сприятимуть розвитку особистості студента. Такою важливою якістю, яка допоможе майбутньому фахівцю сформувати перелічені вище компетентності, є креативність. У цьому контексті Н. В. Бондаренко зазначає, що креативність – якість, найбільш поціновувана у ХХІ столітті, – є потенційним рушієм побудови гармонійного висококонкурентного суспільства, здатного протистояти будь-яким викликам (Бондаренко, 2019: 91‒102). Тому проблема застосування нових підходів у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців, з метою розвитку їх професійних і особистісних якостей є актуальною у світлі сучасних освітніх тенденцій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Проблема креативності зберігає інтерес у дослідженнях закордонних і вітчизняних науковців. Її досліджували у різноманітних аспектах І. Бентлі, Е. Боно, Дж. Ґілфорд, А. Маслоу, М. Міхалко, А. Олах, А. Осборн, Д. Перкінсон, К. Роджерс, Р. Стернберг, К. Тейлор, Е. Торренс та інші. Теоретичні і практичні положення креативності розробляли Б. Ананьєв, О. Антонова, Д. Богоявленська, В. Бушлинський, Л. Виготський, Н. Вишнякова, Д. Ельконін, Л. Єрмолаєва-Томіна, О. Леонтьєв, А. Матюшкін, Н. Мойсеюк, В. Моляко, А. Морозов, В. Павленко, Р. Павлюк, Я. Пономарьов, Л. Романишина, Л. Рубінштейн, О. Савченко, С. Сисоєва, В. Сластьонін, М. Сметанський, О. Яковлєва, Л. Тарасенко, В. Фрицюк, А. Хуторской, Д. Чернилевський, І. Шахіна І. та ін.
Проблему розвитку креативності майбутніх учителів початкової школи порушували: І. Зязюн, О. Комар, Я. Кодлюк, А. Кузьмінський, В. Сухомлинский, Л. Хоружа та ін. Однак, незважаючи на різнобічність наукових пошуків у контексті аналізу феномену креативності, на нашу думку, проблема обґрунтування теоретичних засад упровадження креативного підходу до навчання у процесі професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи не була предметом спеціального дослідження.

Мета статті – розкрити теоретичні засади впровадження креативного підходу як засобу формування та розвитку креативної особистості майбутніх учителів початкової школи.

Виклад основного матеріалу. У Тлумачному словнику «підхід» визначається як сукупність прийомів, способів у впливі на кого-небудь, у вивченні чого-небудь (Ожегов, 1987: 545). Н. Б. Голуб, розглядаючи поняття «підхід до навчання» зазначає, що словники й енциклопедії не містять такого поняття, однак кількість тлумачень обчислюється десятками. Ми у своєму дослідженні будемо послуговуватись визначенням згаданого вище науковця, яка охарактеризовує підхід до навчання як загальну концептуальну позицію, що визначає системну організацію й самоорганізацію освітнього процесу, домінувальну ознаку, роль, статус та особливості взаємодії всіх компонентів його, відповідно до конкретних навчальних і виховних цілей (Голуб, 2019). Нині існує велика кількість підходів до навчання, що відповідно, мають різноцільове призначення, і тому в навчальному процесі часто використовуються комплексно.

Так, у педагогічному науковому дискурсі та практиці є велика кількість методологічних підходів: діяльнісний, особистісно орієнтований, акмеологічний, синергетичний, компетентнісний, системно-структурний та ін. Однак у зв’язку з освітніми тенденціями та переорієнтацією освіти не на кінцевий результат та комплекс набутих знань, а процес та здатність до використання знань на практиці, а також на розвиток таких важливих якостей, як самовдосконалення, розв’язування нетипових професійних ситуацій, уміння бути «гнучким» та критично оцінювати ситуацію, набуває актуальності дослідження креативного підходу у навчанні.

Такий підхід передбачає розвиток креативності у майбутніх фахівців. За твердженням Н. А. Алєклєєвої та Т. О. Поскребишової, креативність, будучи інтегральною особистісною рисою, реалізує соціальну і комунікативну функцію психіки, проявляючись у сфері стосунків «людина-людина». До цієї категорії можна віднести представників таких професій, як юристи і менеджери (Алексеева, 2019: 287‒289).

Також до цієї категорії відносять людей педагогічної професії. Із метою з’ясування сутності креативного підходу необхідно проаналізувати поняття «креативність». Так, Л. Петришин визначає креативність як особистісну властивість, яка містить комплекс індивідуальних і професійних якостей людини, що виявляються у творчому мисленні, здібностях, уміннях, навичках, знаннях та окремих видах практичної креативної діяльності (Петришин, 2015: 15). У свою чергу, П. Сергієнко визначив креативність як багатовимірне явище, що синтезує в собі інтелектуальні пізнавальні процеси й особистісні якості (Сергиенко, 2010: 67).

У «Словнику українського педагога» креативність визначається як здатність до творчого мислення, здатність породжувати нові ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації (Грищук, 2015: 105). Натомість, за Т. Кравченко, креативність – це здатність особистості сприйняти проблему та, використовуючи найоптимальніші для цього можливості, створити новий, оригінальний продукт соціальної важливості (Кравченко, 2012: 31). Найбільш повним вважаємо визначення М. А. Шкабаріної, яка визначає креативність як інтегральну якість особистості, що включає в себе комплекс взаємопов’язаних моральних, вольових, інтелектуальних та емоційних якостей, які в залежності від зовнішніх (середовище) та внутрішніх факторів (мотивація) та ступеня їх прояву визначають здатність людини до творчості, створення креативних продуктів діяльності, вираження власної індивідуальності, вирішення наявних суперечностей та проблем (Шкабаріна, 2019: 20).

Отже, за своєю сутністю креативність – це внутрішній ресурс людини, який може проявлятись як в особистісній (побутовій) сфері людини, так і в професійній діяльності людини. Саме вияв креативності є рушійною силою прогресу (у загальному для суспільства) та саморозвитку (в особистісному плані). 

Розглянемо теоретичні особливості креативного підходу, що визначені у працях науковців. Так, Л.В. Кондрашова, під креативним підходом розуміє методологічну спрямованість освітнього процесу з метою розвитку потреби до новизни, нестандартного розв’язання задач, що дозволяє засобом активізації креативних здібностей студентів забезпечувати стимулювання як засвоєння навчальної інформації, так і її відтворення. На думку дослідниці, визначений підхід забезпечує гармонійний вплив на особистість студента, розвиток їхніх креативних здібностей студентів і набуття досвіду (Кондрашова, 2009: 103).

Натомість В. В. Іванова зазначає, що креативний підхід до навчання забезпечує умови, які допомагають майбутнім фахівцям формувати комплекси знань і способів їхнього практичного використання для розв’язання професійних задач, пов’язуючи це з оволодінням новими технологіями, методиками й видами фахової діяльності. Цей підхід до навчання дозволяє формувати в студентів вміння творчо та свідомо обирати найбільш оптимальні способи перетворювальної діяльності; планувати власну і колективну діяльність, прогнозувати й передбачати результати цієї діяльності, оцінювати ефективність праці та раціональність прийнятих рішень, працювати з інформацією оновлюючи її, працюючи з потоками інформації, здійснювати проектну діяльність. Креативний підхід допомагає студентам відійти від усталених норм і засобів прийняття професійних рішень, сприяє розвитку потреби в новизні й нетривіальному розв’язанні професійних ситуацій (Іванова, 2011: 47).

Дослідниця визначає також такі переваги креативного підходу, які за умови його застосування дозволяють:
− у результаті мати практичний результат (бачення професійної перспективи, визначення стратегії розвитку, плану перетворення і реконструкції старого);
− формувати ефективну стратегію керування, співробітництва та співтворчості в навчальній, а згодом й у фаховій діяльності;
− опановувати технології розроблення і реалізації оригінальних способів розв’язання професійних завдань;
− здійснювати самооцінку навчальних й професійних досягнень (Іванова, 2011: 48).

О. А. Дубасенюк визначає такі ознаки креативного підходу, що не були окреслені попередньо: усвідомлення майбутніми вчителями власних особистісних і професійних можливостей, розвиток педагогічних здібностей до рівня креативних; прогнозування шляхів і вдосконалення творчого потенціалу особистості майбутнього фахівця (Дубасенюк, 2011: 24).

Креативний підхід у викладанні вимагає певних умов. На думку В. В. Мороз, серед них можна виділити такі:
− сприятлива, доброзичлива атмосфера, яка виключає критику, дає можливість студентам почувати себе упевненими, не побоюючись здійснювати помилки;
− чітко сформульовані завдання допомагають студентам правильно визначати межі діяльності;
− можливість студентів в доброзичливій формі висловлюватися відносно робіт одногрупників;
− заохочення ініціативи і самостійної роботи студентів;
− регулярне і систематичне використання творчих завдань на всіх етапах заняття дозволяє урізноманітнювати традиційне зайняття, дає можливість скоротити одні або збільшити інші види робіт (Мороз, 2017: 8‒12).

Пропонуємо узагальнені матеріали, підготовлені на основі аналізу праць О. А. Дубасенюк (Дубасенюк, 2011: 23‒28), В. В. Іванової (Іванова, 2011: 46–50), Л. В. Кондрашової (Кондрашова, 2009: 101‒105), В. В. Мороз (Мороз, 2017: 8‒12) (див. табл. 1).

Охарактеризувавши загальні особливості креативного підходу до навчання, розкриємо значення цього підходу у процесі професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи. Здійснивши аналіз науково-педагогічної літератури та законодавчої бази України, зазначимо, що розвиток креативності майбутніх учителів початкової ланки освіти є важливим, зважаючи на такі аспекти:
– загальні тенденції реформування початкової освіти, отримання вчителями академічної свободи та переорієнтація особистості учителя на «умотивованість»;
– взаємопов’язаність понять «креативний учитель» – «креативний учень», учні потребують креативних учителів, які зможуть навчати їх творчо, усебічно розвивати;    

                                                                   Таблиця 1

             Особливості креативного підходу до навчання

– необхідність учителя початкової школи оригінально вирішувати педагогічні проблеми, що виникають в освітньому середовищі початкової ланки (взаємодія з учнями, їхніми батьками, міжособистісна взаємодія у колективі, постановка нових професійних цілей, організаційні зміни тощо);
– важливість раціонального використання та адаптації інноваційних технологій навчання з урахуванням індивідуальних особливостей та бажань учнів.

Висновки. Застосування креативного підходу до процесу навчання дозволяє максимально ефективно активізувати найважливіший ресурс – людський. У процесі застосування креативного підходу найбільш повно розкриваються індивідуальні особливості і креативні здібності кожного суб’єкта освітнього процесу, а колективна навчальна діяльність збагачується знаннями і досвідом, що призводить до створення креативного продукту. Креативний підхід допомагає навчити особистість таким важливим професійним якостям як уміння адаптуватись до змін, вирішувати проблеми та навчатись продовж життя.

Перспективою подальших розвідок вважаємо практичне впровадження креативного підходу під час професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева Н. А., Поскребышева Т. А. Профессиональная креативность – неотъемлемое качество современного специалиста. Проблемы современного педагогического образования, 2019. № 64-3. С. 287‒289.
2. Бондаренко Н. В. Мейнстрім освітнього прогресу в Україні – компетентність ↔ креативність. «Science progress in European countries: new concepts and modern solutions»: Papers of the 9th International Scientific Conference.September 6, 2019, Stuttgart, Germany, September 06, 2019,c. Stuttgart, Germany. С. 91‒102.
3. Голуб Н. Б. Підходи до навчання української мови в основній школі. URL : http://lib.iitta.gov.ua/9509/1/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D1%83%D0%B1%20_3_.pdf (дата звернення 15.11.2019).
4. Грищук А. В. Словник українського педагога. Київ : КВІЦ, 2015. 236 с.
5. Дубасенюк О. А. Креативний підхід до професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів. Креативна педагогіка, 2011. № 4. С. 23‒28.
6. Закон України «Про загальну середню освіту». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 28, ст. 230.
7. Закон України «Про освіту». Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст. 380
8. Закон України «Про фахову передвищу освіту». Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 30, ст. 119
9. Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р.№ 1556-VII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 (дата звернення 12.11.2019)
10. Іванова В. В. Креативний підхід до навчання як засіб креативної особистості майбутнього вчителя. Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна». 2011. № 4. С. 46–50. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpkhist_2011_4_12.
11. Кондрашова Л. В. Профессиональное становление студентов в условиях креативного подхода к организации образовательного процесса высшей педагогической школы. Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи : матер. V міжнарод. наук.-практ. конф. Хмельницький, ХНУ, 2009. С. 101‒105.
12. Концепція Нової української школи (документ пройшов громадські обговорення і ухвалений рішенням Колегії МОН 27.10.2016). URL : https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf (дата звернення: 01.12.2019).
13. Кравченко Т. В. Формування педагогічної креативності майбутніх інженерів-технологів. Педагогіка та психологія: наука, реальність, застосування. Матеріали науково-практичної конференції (м. Харків, Україна, 20-21 квітня 2012 року). Харків : Східноукраїнська організація «Центр педагогічних досліджень», 2012. С. 30–32.
14. Кудрявцева Т. О. Студентоцентроване навчання як сучасна парадигма вищої освіти. URL : http://college.nuph.edu.ua/wp-content/uploads/2018/01/Kudriavtseva_pedagog-chyt-2018.pdf (дата звернення: 01.12.2019).
15. Мороз В. В. Креативный подход к преподаванию профессионально-ориентированного иностранного языка. Вестник Оренбургского государственного университета. 2017. № 2(202). С. 8‒12.
16. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. URL : https://pon.org.ua/novyny/2446-nacionalna-strategiya-rozvitku-osviti-v-ukrayini.html/ (дата звернення: 03.12.2019).
17. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка / под ред. чл.-корр. АН СССР Н. Ю. Шведовой. 18- е изд., стереотип. Москва : Русский язык, 1987. 797 с.
18. Петришин Л. Й. Теоретико-методичні основи формування креативності майбутніх соціальних педагогів : автореферат... д-р пед. наук, спец. : 13.00.05. Старобільськ : ДЗ «Луганський нац. ун-т ім. Т. Шевченка», 2015. 44 с.
19. Сергиенко П. Г. Понятие «креативность» как научная категория. Актуальные проблемы профессионального музыкального образования: межвуз. сб. науч. тр. / Челяб. гос. ин-т музыки им. П. И. Чайковского. Челябинск, 2010. С. 81–85.
20. Шкабаріна М. А. Розвиток педагогічної креативності майбутніх учителів початкової школи у процесі вивчення фахових дисциплін : монографія

Место в рейтинге новостей: 38 місце
Рейтинг: 0 из 5 на основе 0 оцінок
0.0
Актуальність і новизна:
Подача і оформлення матеріалу:

Розміщуючи свою розробку, ви отримуєте:

  • унікальні знання;
  • досвід;
  • підвищення кваліфікації;
Розмістити
Опрос
Как вы оцениваете работу Шкарлета С.Н.
Голосовать

Вам також може сподобатись

Показать больше

Подпишитесь на email рассылку!

Получайте актуальную информацию об образовании в Украине и за рубежом

x
x
Статус користувача