Мальована Л. (2015). Теоретико-методичні основи роботи соціального педагога з учнями загальноосвітньої школи. Social Work and Education,Vol.2 № 1, С. 39-43. Джерело: http://journals.uran.ua/swe/article/view/74104/69568
Анотація
Сучасні трансформаційні процеси в Україні призводять до змін пріоритетів в усіх сферах суспільного життя. Це особливо позначається на молодому поколінні, у свідомості й поведінці якого ще не сформувалися й не закріпилися значущі ціннісні орієнтації. За таких обставин важливою є проблема виховання соціально зрілої особистості, яка характеризується самостійністю і відповідальністю за події власного життя, уміннями, необхідними для продуктивної взаємодії з іншими людьми. У цьому контексті актуальності набуває проблема формування соціальної зрілості в учнів загальноосвітніх шкіл, оскільки саме на навчально-виховні заклади покладається функція соціального виховання та соціалізації підростаючого покоління
Ключові слова
соціальний педагог; соціальна зрілість; учень.
Формулювання проблеми дослідження. Сучасні трансформаційні процеси в Україні призводять до змін пріоритетів в усіх сферах суспільного життя. Це особливо позначається на молодому поколінні, у свідомості й поведінці якого ще не сформувалися й не закріпилися значущі ціннісні орієнтації. За таких обставин важливою є проблема виховання соціально зрілої особистості, яка характеризується самостійністю і відповідальністю за події власного життя, уміннями, необхідними для продуктивної взаємодії з іншими людьми. У цьому контексті актуальності набуває проблема формування соціальної зрілості в учнів загальноосвітніх шкіл, оскільки саме на навчально-виховні заклади покладається функція соціального виховання та соціалізації підростаючого покоління [2, с. 14].
Аналіз наукових досліджень із визначеної проблематики. Протягом останніх років виконано значну кількість досліджень, присвячених роботі соціального педагога у загальноосвітньому навчальному закладі. Теоретичні засади соціально-педагогічної діяльності висвітлені в працях О. Безпалько, І. Звєрєвої, А. Капської, Л. Міщик. Методологія професійної соціально-педагогічної роботи розглянута в роботах Н. Нікітіна, В. Савченка, С. Харченка. Напрями соціально-педагогічної роботи в загальноосвітній школі вивчали Ю. Клочан, А. Малько, О.Марінушкін, М.Житєньов. Змісту роботи соціального педагога присвячені праці Л. Артюшкіної, Н. Басова, Л. Нікітіної, Р. Овчарової, В. Сорочинської, М. Шакурової. Критерії ефективності соціально-педагогічної діяльності обґрунтовані в роботах І. Трубавіної.
Аналіз численних наукових досліджень, методичної літератури щодо змісту роботи соціального педагога у загальноосвітніх навчальних закладах дає підстави виокремити низку теоретичних і практичних проблем в організації професійної діяльності соціального педагога в закладах освіти, а саме: відсутність чітко визначеного функціоналу соціального педагога в нормативних документах Міністерства освіти і науки України; ототожнення завдань діяльності практичного психолога та соціального педагога в закладах освіти; надмірний діапазон напрямів професійної діяльності фахівця; не розробленість стандартизованої посадової інструкції соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу [2; 5; 6; 8].
Мета статті - дослідити зміст роботи соціального педагога з учнями загальноосвітньої школи та виявити шляхи його оптимізації.
Виклад основного матеріалу. Соціальний педагог загальноосвітнього навчально-виховного закладу (школи) – це фахівець із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю, дорослими, який покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для розвитку й соціалізації особистості; це спеціаліст, який зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи і освітньо-виховної діяльності; він організовує взаємодію освітніх та позашкільних закладів та установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку [6, с. 10]. Соціальний педагог школи входить до психологічної служби (разом із психологом) навчально-виховного закладу, безпосередньо підпорядковується адміністративно – керівникові закладу, методично – Міському центру практичної психології і соціальної роботи.
На основі аналізу ряду наукових досліджень та практичного досвіду встановлено, що метою діяльності соціального педагога загальноосвітньої школи є створення оптимальних умов для різнобічного розвитку різних категорій дітей, захист їх конституційних прав, здійснення соціального супроводу проблемних сімей, рання профілактика злочинності та правопорушень [6, с. 11]. Засоби досягнення цієї мети – вивільнення і розвиток ресурсів учня та його соціального оточення, забезпечення необхідних соціальних змін, навчання, виховання та самовиховання особистості [7, с. 19].
У своїй діяльності соціальний педагог керується Конституцією і Законами України, Указами Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України і органів управління освітою всіх рівнів з питань навчання і виховання учнів; правилами і нормами з охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту, а також Статутом і локальними правовими актами школи (в тому числі – Правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами і розпорядженнями директора школи, посадовою Інструкцією), трудовим договором, Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Положенням про психологічну службу системи освіти України (наказ Міністерства освіти України за № 127 від 03.05.99 року) тощо.
Погоджуємось із твердженням Ю.Василькової [1], І.Звєрєвої [8], А.Капської [6] про те, що основними принципами діяльності соціального педагога загальноосвітньої школи є:
Робота соціального педагога ґрунтується на гуманістичному та компетентнісному підходах. Реалізація гуманістичного підходу передбачає дотримання соціальним педагогом таких правил: ставитися до дитини як до найвищої цінності, сприяти виявленню взаємної відкритості, відвертості; допомагати учням зрозуміти власну цінність через відчуття довіри, поваги, любові, розвиток у нього почуття власної гідності; виявляти турботу і любов до вихованців; відмовитися від моралізування, замінивши його спільним з вихованцями вирішенням життєвих проблем; розвивати в учнів здібності конструювати соціально цінну діяльність [4, с. 116]. Використання компетентнісного підходу передбачає: формування у школярів практичних умінь свідомо й відповідально залучатися до системи соціальних відносин, готовності до сімейного життя, до побудови власної сім'ї на основі усвідомленої материнської та батьківської позиції; розвиток різноманітних здібностей учнів, їх підготовку до вибору професії; оволодіння школярами уміннями самостійно реалізувати свої життєві плани, відстоювати громадянську і моральну позицію [2, с. 47].
Зміст роботи соціального педагога полягає у: виявленні вихованців, які потребують допомоги, створенні умов для розвитку вихованця, організації роботи з мікросоціумом [3; 6; 9]. Виходячи із досвіду практичної роботи, необхідно зазначити, що діяльність соціального педагога передбачає виконання завдань:
Вважаємо, що важливою особливістю соціально-педагогічної роботи в загальноосвітній школі, на відміну від суміжних сфер діяльності, є її посередницький характер. Соціальний педагог виступає посередником між учнем і соціумом. За умови більш детального аналізу посередництва можна виділити декілька напрямів його здійснення: між учнем і різноманітними структурами й установами; між учнем та вчителями і вихователями; між дитиною та батьками; між учнем та іншими спеціалістами, які залучаються до вирішення виховних та навчальних проблем учня (тренери, керівники гуртків); між учнем та різними групами ровесників, молодіжними групами тощо [9, с. 7].
Ефективне здійснення соціальним педагогом посередницької функції можливе в разі дотримання таких умов: розуміння соціальним педагогом проблем учня, його здатності перейматися змістом проблеми дитини; адекватного представлення (презентації) і вираження (репрезентації) проблем учня; наявності знань про існування соціальних ресурсів різних закладів та установ, що займаються проблемами дітей та молоді; наявності знань про інструментальні можливості суміжних професій, представники яких залучаються до вирішення проблем учня; уміння забезпечувати порозуміння різних спеціалістів та їх ефективне співробітництво; довіри до соціального педагога учня і тих людей, з якими у нього виникли проблеми (що досягається завдяки професіоналізму та бездоганній роботі соціального педагога) [5, с.11].
Висновки. Будь-яке розвинуте суспільство зацікавлене у формуванні, збереженні та розвитку тих соціальних інститутів, які здатні позитивно впливати на вирішення соціальних проблем суспільства та активізацію процесів соціалізації у суспільстві. Соціальний педагог в системі освіти – це педагог, який здійснює комплекс заходів щодо надання соціально-педагогічної допомоги, спеціального виховання, освіти і розвитку особистості. Уся робота соціального педагога в загальноосвітній школі підпорядкована створенню оптимальних умов для різнобічного розвитку учнів, захисту їхнього психічного, фізичного, соціального і духовного здоров'я, сприяння педагогічно доцільному і безконфліктному входженню молодої людини у світ дорослих, підготовка до самостійного життя в суспільстві, попередження і педагогічна корекція вад та відхилень у соціальному розвитку особистості.
Перспективною вважаємо оптимізацію змісту соціально-педагогічної роботи в загальноосвітній школі шляхом його оновлення через впровадження інноваційних форм і методів роботи та залучення фахівців різних галузей та сфер діяльності до процесу попередження і розв'язання соціально-педагогічних проблем.
Список використаної літератури:
Получайте актуальную информацию об образовании в Украине и за рубежом