У зв'язку з тим, що цілі початкової освіти змінюються із часом, реформується й зміст навчання в початковій школі (вплив стану розвитку педагогіки, інформаційного середовища, психолого-педагогічних особливостей учнів, тенденцій розвитку освіти), змінюються й вимоги до методичної підготовки вчителя. Важливим завданням професійної підготовки вчителя має стати активізація педагогічної самоорганізації, розширення меж його саморозвитку й самоздійснення, включення педагога в процес професійного самовдосконалення [2].
Самоорганізація – це «процес, у ході якого створюється й удосконалюється організація складної динамічної системи» [3, с. 487]. Міждисциплінарний підхід, пов'язаний із дослідженням складних систем, що самоорганізуються, науковці визначили як синергетичний. Протягом останніх років у науково-педагогічній літературі значна увага стала приділятись проблемі використання ідей синергетики в освіті (Н. Вишнякова, В. Ігнатова, О. Князєва, С. Кульневич, С. Курдюмов, Г. Малинецький, В. Лутай, В. Маткін, І. Пригожин, А. Свідзинський, Г. Хакен, А. Чалий, та ін.).
Виділяють такі ідеї синергетики: 1) міждисциплінарність; 2) коеволюції на різних рівнях організації складного, зокрема, наскрізно через всі ці рівні; 3) реалізація необхідних умов самоорганізації – нелінійності та наявності відкритих систем; 4) методом синергетики є нелінійне мислення [1, с. 137].
Застосування принципів синергетики для внесення змін у систему методичної підготовки вчителів початкової школи зустрічає певні труднощі. Методологія синергетики була розроблена у сфері природничо-наукового знання, вона оперує специфічними поняттями, зміст яких визначений для конкретної царини знання. Для гуманітарної сфери (зокрема, професійна освіта) необхідно інтерпретувати зміст понять синергетики, щоб дійти згоди або зафіксувати незгоду із приводу того, що ми маємо на увазі під використовуваними термінами. Ця інтерпретація не може бути однозначною, але прагнення синергетики до синтезу природничо-наукового й гуманітарного знання виявляється саме цим процесом.
Спираючись на основні характеристики систем, що самоорганізуються (відкритість, нелінійність, нестійкість [3, с. 487]), ми вважаємо доцільним розглянути складний системний об'єкт «методична підготовка вчителя початкових класів» на курсах підвищення кваліфікації, як систему, що самоорганізується. При методичній підготовці педагогів має місце інтеграція процесів самоорганізації, завдяки яким система підтримує визначений рівень організації при зміні зовнішніх і внутрішніх умов (процеси кібернетики) і розвитку систем, які здатні накопичувати, і використовувати минулий досвід (процеси розвитку соціальних і біологічних систем) [1].
Розкриємо зміст процесів, що відбуваються в рамках саморозвитку методичної підготовки вчителя початкових класів: а) старі структури – це розуміння вчителем педагогічної діяльності як трансляції знань; нова якість – це нове розуміння учителем свого місця і ролі у структурі освіти, усвідомлення механізму особистісно зорієнтованого навчання та ін.; особистісні якості – це індивідуальне ставлення до загальних цінностей, які наповнюють творчість, вибір особистісним змістом; особистісні структури – структурований ціннісний зміст свідомості, який детермінує розвиток комплексу інших особистісних структур: критичність, рефлексивність, колізійність, мотивування, опосередкування, орієнтацію, автономність, творчість, самоактуалізацію, самореалізацію.
Стосовно післядипломного педагогічного процесу, у межах якого відбувається методична підготовка вчителів початкової школи, синергетичні ідеї можуть бути конкретизовані з позицій:
1) організації навчального процесу, орієнтованого на розвиток у суб'єктів навчання особистісних смислів; орієнтири для аналізу навчального матеріалу, який уводиться в післядипломний освітній процес, дозволяють визначити такі принципи синергетики: відкритості навчально-виховної інформації; включення інтуїтивного розуміння інформації; діалогічності змісту освіти; моральності переконливої комунікації; самоідентифікації, як умови становлення, розвитку, вибору особистості; регулювальної функції змісту навчального матеріалу та виховної практики; кумулятивного ефекту освіти;
2) підходу до аналізу можливостей для введення інновацій у зміст професійного модуля навчального плану інституту післядипломної педагогічної освіти, який передбачає визначення: сутності психолого-педагогічного й методичного змісту знань; зв'язку знань із загальнолюдськими й професійними цінностями; кореляції результатів навчання з вимогами до професійної підготовки вчителів початкової школи та стандартом початкової освіти; зв'язку інформації, що вивчається на заняттях, із метою навчання й процесом професійної діяльності суб'єктів навчання; зв'язку змісту знань із розвитком творчих здібностей педагогів; можливості конкретних знань у залученні вчителів до відкриття; змісту знань як основи для самоорганізації особистості вчителя початкової школи;
3) змін, що відбуватимуться з учасниками навчального процесу за умов відкритості й самокерованості педагогічної системи: 1) учитель втрачає свій «інстутиційний авторитет», наявність якого припускається самим фактом виконання ролі наставника, авторитет педагога набуває «особистісний» характер й грунтується насамперед на його спроможності вести партнерський діалог з учнями; 2) учитель не нав’язує дуже неоднорідній учнівській групі єдиний спосіб бачення дійсності; синергетизм відкриває шлях до мультикультурної освіти, а також реалізації повної рівноправності всіх суб'єктів навчання; 3) у школи «відбирається» роль «трансцендентного» закладу, адже відмова від жорсткого інтелектуалізму, енциклопедизму і традиційних форм навчання створює учням умови для проходження суспільної практики і отримання життєвого досвіду [2, с. 14].
Урахування основних закономірностей розвитку методичної підготовки вчителів як відкритої й складної системи й багатокомпонентності, багаторівневості й міждисциплінарності методичних знань учителів початкових класів, дозволяє виділити основні напрями використання синергетичних ідей у їхній професійно-методичній підготовці: 1) використання при викладанні методичних дисциплін «образного й наочного», абстрактного й конкретного», «якісного й кількісного», «репродуктивного й проблемного» у їх взаємних переходах; 2) опанування слухачами різними методами і технологіями навчання, щоб бути готовими до здійснення вибору під час планування
навчального процесу; 3) впровадження андрагогічної моделі навчання та застосування акмеологічних технологій на курсах підвищення кваліфікації.
На нашу думку, синергетичний підхід до розвитку методичних знань учителів початкової школи дозволяє проєктувати й конструювати систему професійно-методичної підготовки, яка самоорганізується й здатна до розвитку.
Список використаних джерел
1. Капица С. П., Курдюмов С. П., Малинецкий Г. Г. Синергетика и прогнозы будущего. 2-е изд. Москва: Эдиториал УРСС, 2001. 288 с.
2. Мелосік З. Педагогіка постмодернізму. Шлях освіти, 2004. № 4. С. 11–16.
3. Новая философская энциклопедия: в 4 т. / Ин-т философии РАН, Нац. Общ-научн. фонд; научно-ред. совет; пред. В. С. Степин. Москва: Мысль, 2001. Т. ІІІ. 692 с.
Получайте актуальную информацию об образовании в Украине и за рубежом