Пріма Р. М. Формування професійної мобільності вчителя – стратегічний напрям у сучасній освіті / Р. М. Пріма // Педагогічний пошук. - 2017. - № 3. - С. 18-20.
Анотація
Висвітлюється авторське бачення проблеми формування професійної мобільності вчителя як винятково важливої особистісно-професійної риси фахівця у вирішенні завдань гуманізації освіти – стратегічного напряму освіти ХХІ століття, що засвідчує його внутрішню готовність до якісних змін, перетворень, успішної життєдіяльності в умовах сучасного ринку праці як пріоритетного чинника формування суспільного інтелекту, національного ресурсу оновлення соціального життя. З огляду на специфіку педагогічної професії наголошується на трирівневому вияві професійної мобільності як готовності і здатності педагога до змін (на рівні якостей особистості, характеристик діяльності, процесів професійного розвитку, самовдосконалення); відзначається її важливість у розвитку мобільності учнів, їхньої успішної соціалізації, готовності до саморозвитку та життєвої самореалізації. Акцентується на значущості якісної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах, де закладається фундамент професії, формується менталітет спеціаліста, що «розширяє» професійний профіль, розвиває творчі здібності, забезпечує професійну мобільність і конкурентоздатність учителя.
Ключові слова: готовність до змін, конкурентоздатність, особистісно-професійна якість, учитель, професійна мобільність, освіта, саморозвиток, самовдосконалення, самореалізація.
Постановка проблеми. Динамічність різномасштабних змін у всіх сферах життя сучасного людства актуалізує проблему формування мобільності як виняткової особистісної якості фахівця саме у процесі освіти як стратегічного її напряму, що засвідчує внутрішню готовність людини до якісних змін, перетворень, успішної життєдіяльності в умовах сучасного ринку праці як пріоритетного чинника формування суспільного інтелекту, національного ресурсу оновлення соціального життя. Суспільство зацікавлене у такому фахівцеві, який уміє думати самостійно і вирішувати різноманітні проблеми, застосовувати знання, одержані у процесі навчання; володіє критичним і творчим мисленням, сформованим у процесі освіти; уміє здобувати нові знання, здатний до самонавчання, самоосвіти. Відтак загострюється питання якості сучасної освіти на всіх її рівнях, особливо в аспекті професійної підготовки нової генерації педагогічних кадрів, здатних як до особистісно-професійного саморозвитку та життєвої самореалізації, так і до формування компетенції мобільної життєтворчості вихованців.
Аналіз досліджень як вітчизняних (Л. Горюнова, Н. Кічук, C. Кугель, О. Нікітіна, Р. Ривкіна, Л. Сушенцева та ін.), так і зарубіжних (Ю. Веніге, Е. Йожа, Б. Ігошев, Т. Орден та ін.) науковців засвідчує, що професійна мобільність у педагогічній сфері має особливості, пов’язані зі специфікою професійної діяльності, й виявляється у готовності та здатності до змін, зокрема, на трьох рівнях: на рівні якостей особистості (цілеспрямованість, відкритість до змін, наполегливість, здатність до самопізнання, самостійність, самокритичність), на рівні характеристик діяльності (адаптивність, гнучкість, уміння прогнозувати, досягати успіхів, креативність), на рівні процесів професійного розвитку, самовдосконалення (готовність до змін, адекватні уявлення про свої можливості, змобілізованість щодо зміни ситуацій, передбачення можливих результатів тощо). Це підтверджує актуальність порушеної проблеми як невід’ємної складової професійної педагогічної освіти, пов’язаної з необхідністю зміни її стратегічних, глобальних цілей.
Мета статті: розкрити авторську позицію щодо проблеми формування професійної мобільності вчителя як пріоритетного стратегічного напряму в сучасній освіті.
Отримуйте тільки свіжу і цікаву інформацію про новини освіти в Україні та за кордоном