Укр Рус

Комплексна система конструктивної взаємодії «родина – дитина – школа» у навчанні та вихованні дитини з особливими освітніми потребами

05 листопада 2020 2594 Друк
(0)
Опубліковано 22.05.2020
Цитування

Яковенко I., Чорна В. (2020). Комплексна система конструктивної взаємодії «родина – дитина – школа» у навчанні та вихованні дитини з особливими освітніми потребами. Науковий збірник «Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка», Том 4, No 30, с. 305-309

Доступно в PDF
Опубліковано:
Освітній портал
Редакція сайту не є автором статті, тому всі його джерела належать автору самої статті

Зміст матеріалу

Анотація
У статті розкрито структуру комплексної системи конструктивної взаємодії «родина – дитина – школа» у навчанні та вихованні дитини з особливими освітніми потребами. Авторами виокремлено такі елементи системи: соціальний запит, мета, завдання, принципи, форми, методи та рефлексію, коригування та оцінку результатів. На основі аналізу застосування форм і методів співпраці сім’ї та школи дослідники запропонували методичні рекомендації щодо конструктивної взаємодії родини зі школою для оптимізації навчання, виховання та соціалізації дитини з особливими освітніми потребами.

Метою системи «родина – дитина – школа» встановлено конструктивну взаємодію із сім’єю дитини з особливими освітніми потребами для добору ефективних форм та методів навчально-виховної діяльності з опорою на сильні боки вихованця, оптимізацію процесу соціалізації. Завдання, які вирішує система «родина – дитина – школа»: здійснення якісної підготовки дитини з особливими освітніми потребами, надавши життєво необхідні компетентності; розвиток сильних боків; корекція порушень під час співпраці команди супроводу та родини; пришвидшення процесу соціалізації та створення комфортних умов для навчання та виховання. До принципів, на яких базується система, автори віднесли необхідність партнерства школи та сім’ї, залучення батьків до спільної діяльності, освіту батьків, заохочення та створення умов для взаємопідтримки батьків, принцип гнучкості, доступності. Серед форм співпраці школи і батьків, що виховують дітей з особливими освітніми потребами, зазначено батьківські навчальні семінари, тренінги; індивідуальне та групове консультування; загальні засідання з інформування про навчально-виховний процес; проведення круглих столів, лекторіїв, конференцій з обміну досвідом у вихованні дітей. Серед методів виокремлено три напрями роботи: діагностичний, корекційний та терапевтичний.

Ключові слова: дитина з особливими освітніми потребами, комплексна система «родина – дитина – школа», навчання та виховання.

Постановка проблеми. Сьогодні особливу увагу з боку суспільства приділено дітям з особливими освітніми потребами. Концепція реформування освіти визнає виняткову роль сім’ї у вихованні підростаючого покоління. Необхідність надання якісної комплексної допомоги сім’ям, де виховується дитина з особливими освітніми потребами, продиктована Державною цільовою програмою «Національний план дій із реалізації Конвенції ООН про права інвалідів», Законом України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Постановою КМ України «Про порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» та ін. Саме тому необхідним кроком постає розроблення комплексної системи «родина – дитина – школа», яка допоможе налагодити взаємодію сім’ї та школи для успішного навчання та виховання дитини з особливими освітніми потребами, враховуючи педагогічні надбання, корекційний досвід та індивідуальність вихованців.

Аналіз досліджень. Питаннями взаємодії у сім’ях, де виховуються діти з особливими освітніми потребами та обмеженими можливостями здоров’я, займалися А. Колупаєва, Л. Наконечна, В. Балан, Л. Борте, В. Бонтарь та ін. Розробленню форм та методів взаємодії учителя та батьків дітей з особливими потребами приділяли увагу А. Гуменюк, С. Єфімова, Ю. Найда, Н. Софій, В. Телюк та ін. Але, незважаючи на актуальність окресленого питання та численні дослідження науковців та практиків, питання розроблення комплексної системи конструктивної взаємодії «родина – дитина – школа» залишається відкритим.

Мета статті – розкрити структуру комплексної системи конструктивної взаємодії «родина – дитина – школа» у навчанні та вихованні дитини з особливими освітніми потребами.

Виклад основного матеріалу. Початкова школа слугує опорною базою розвитку дитини, закладає передумови до успішного навчання та соціалізації: уміння працювати в парі, ставити і досягати цілі, вміти відстоювати свою точку зору, чути співрозмовника, виконувати заплановані завдання за означений термін та багато іншого. Роль школи у житті дитини є основою подальшого розвитку молодої людини. Саме тому вибір батьків, що виховують дитину з особливими освітніми потребами (далі – ООП), на користь інклюзивного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі є важливим кроком в успішному оволодінні необхідними навичками для життя. А правильно організована спільна робота школи та родини дитини з особливими потребами допоможе оптимізувати навчально-виховний процес та прискорить соціалізацію в інклюзивному класі. До навчало-виховного процесу інклюзивного класу обов’язково повинні бути залучені батьки дитини з ООП, адже вони добре знають сильні та слабкі боки дитини і допоможуть команді супроводу отримати більш ширші знання про особистість дитини, її можливості, недоліки та переваги.

Родині дитини з ООП слід звернути увагу на готовність до навчання. Іноді трапляється, що дитина відвідувала спеціальний заклад дошкільної освіти (далі – ЗДО) чи інклюзивну групу, де була лідером серед однолітків, а прийшовши у початкові класи, отримала зовсім інші результати. Наріжним каменем проблеми соціалізації та навчальної діяльності дитини з ООП також виступає увага з боку керівника навчально-виховного процесу. Часто діти з ООП відвідують спеціальні групи, де кількість дітей не перевищує десяти, а іноді зазначена категорія взагалі не відвідує ЗДО. Хоча багатьом категоріям дітей з ООП за рекомендаціями інклюзивно-ресурсних центрів (далі – ІРЦ) рекомендовано супровід тьютора чи помічника вчителя інклюзивного класу, такі діти відчувають брак спілкування чи небажання взаємодіяти через усвідомлення своєї вади (Колупаєва, Наконечна, 2018: 4-5). Особливо це стосується дітей із мовленнєвими порушеннями та психофізичними вадами. Порушення мовленнєвої функції призводить до невміння висловити власну думку та стресу з приводу співставлення свого мовлення з висловлюваннями однолітків. Діти з психофізичними вадами також матимуть значні труднощі у соціалізації та навчально-виховному процесі через постійний стрес і брак уваги, тому використання у практиці роботи школи конструктивної системи роботи «родина – дитина – школа» допоможе побудувати сприятливий клімат у колективі та знайти дитині з ООП свою нішу в колективі, набути необхідні компетентності для життя у соціумі.

Для полегшення навчально-виховного процесу з дітьми з ООП нами запропоновано блок-схему комплексної системи конструктивної взаємодії «родина – дитина – школа» (рис. 1). Блок-схема містить такі структурні елементи: соціальний запит (необхідність застосування такої системи, що допоможе здійснити якісну підготовку дитини з ООП, ураховуючи індивідуальні особливості за мінімальних затрат часу педагога та якісний результат навчання); мета (встановити конструктивну взаємодію із сім’єю дитини з ООП для добору ефективних форм та методів навчально-виховної діяльності з опорою на сильні боки вихованця, оптимізації процесу соціалізації); завдання (здійснити якісну підготовку дитини з ООП, надавши життєво необхідні компетентності; розвинути сильні боки; корекція порушень під час співпраці команди супроводу та родини; пришвидшення процесу соціалізації та створення комфортних умов для навчання та виховання).

Важливо зазначити, що для постановки мети взаємодії навчального закладу з батьками, що виховують дитину з ООП, ми користувалися працею методиста ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти Комунального закладу «Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Житомирської обласної ради А. В. Гуменюк. Практик звертає увагу на такі положення: створення тісного зв’язку педагога з батьками (опікунами) для оптимізації навчально-виховного процесу; участь батьків у громадські діяльності в межах закладу; інформаційна підготовка батьків до соціалізації дитини (Гуменюк, 2020).

Запропонована система будується на основі таких принципів роботи з батьками, перевірених на практиці роботи Лукашівського НВК, як: необхідність партнерства школи та сім’ї (усвідомлення важливості ролі школи для зростання дитини); залучення батьків до спільної діяльності (під час складання плану виховної роботи класного керівника враховувати можливості родини, де виховується дитина з ООП); освіта батьків (лекторії, зустрічі, співпраця з командою супроводу, відвідування конференцій з означеної тематики) (Телюк, 2016: 221). Окрім зазначених принципів щодо взаємозв’язку родини та школи, хотілося б додати ще заохочення та створення умов для взаємопідтримки батьків та принципи гнучкості, доступності.

Для добору активних форм співпраці школи і батьків ми скористалися доробком практика В. В. Телюк. Педагог зазначає доречність індивідуальних консультацій, взаємодії батьків із командою супроводу дитини, проведення круглих столів, лекторіїв, конференцій з обміну досвідом у вихованні дітей. Автор виділив основні напрями і форми роботи батьків для підвищення якості навчальних досягнень учнів: навчальна робота (участь у розробленні навчальних планів предметів, добір завдань гурткової роботи, проєктів, факультативів); профорієнтаційна робота (зустрічі з батьками дітей, які володіють різними професіями, організація екскурсій на робоче місце); просвітницька робота (батьківські лекторії – зустрічі з вузькопрофільними спеціалістами: логопедами, дефектологами, психологами, психіатрами, неврологами); спортивно-оздоровча робота (добір гуртків і секцій, розгляд навантаження дитини); позакласна робота (участь у тематичних заходах школи та класу); військово-патріотичне виховання (участь у заходах, виховання патріотизму і любові до своєї країни) (Телюк, 2016: 219). Аналогічної думки дотримується і А. В. Гуменюк. Дослідник серед форм роботи з батьками виділяє загальні засідання з інформування про навчально-виховний процес (успіхи дитини чи труднощі, соціалізацію у колективі); батьківські навчальні семінари, тренінги; індивідуальне та групове консультування (Гуменюк, 2020).

Звернемо увагу, що дуже важливою є співпраця батьків із педагогами школи на етапі складання індивідуальної програми розвитку (ІПР) дитини з ООП. До форм співпраці щодо узгодження ІПР можна віднести відкрите заплановане спілкування з батьками та дитиною; використання зрозумілих дитині слів та лексичних конструкцій; дозвіл батьків самостійно вибирати ступінь утручання в навчально-виховний процес; інформування батьків із приводу засідання комісії зі складання ІПР дитини; підтримка; консультування; надання коментарів щодо ІПР та можливостей дитини щодо виконання запропонованих завдань (Балан та ін., 2016: 204).

Щодо основних методів комплексної системи конструктивної взаємодії «родина – дитина – школа» варто зазначити три напрями роботи: діагностичний, корекційний та терапевтичний. Наповнення напрямів роботи слугуватиме результатом спільної діяльності школи та батьків, що виховують дитину з ООП, для досягнення останньою успішних результатів у навчально-виховній діяльності та соціалізації.

Доречним уважаємо зауваження, що від об’єктивності і гнучкості вибору методів і форм взаємодії родини і школи залежатиме останній блок системи конструктивної взаємодії «родина – дитина – школа» – рефлексія, коригування та оцінка результатів. На основі останнього блоку формуються методичні рекомендації для успішної взаємодії педагогів із сім’ями, що виховують дитину з ООП.

До основних положень методичних рекомендацій ми віднесли:
– акцент на цінність дитини (часто педагоги у формальній і неформальній обстановці оцінюють особистість дитини, звертаючи увагу лише на академічну успішність, не беручи до уваги індивідуальний прогрес);
– уміння ставити себе на місце батьків (педагогічні працівники повинні усвідомити, що значить мати дитину з ООП, увійти в положення сім’ї. Це допоможе «не розвішувати ярлики» серед дітей та більш толерантно відноситися до дитини і радіти її індивідуальним успіхам);
– поглиблення знань педагогів щодо особливостей пам’яті, уваги, мислення, соціалізації дитини з ООП за нозологіями;
– відхилення стратегії стереотипізації (уміння бачити особистість дитини, а не порушення у розвитку);
– формування у педагогічних працівників психологічної готовності до роботи із зазначеною категорією дітей (використання тренінгової роботи з педагогічним колективом, набуття компетентностей щодо роботи з певною нозологією);
– гнучкість у співпраці з батьками (інколи через страх і отриманий негативний досвід батьки дітей з ООП не бажають співпрацювати. Необхідно з розумінням поставитися до їхнього вибору та методично повідомити про результати співпраці школи і сім’ї для полегшення навчально-виховного процесу для їхньої дитини);
– виявлення зацікавленості педагогами щодо складання ІПР, креативність та наполегливість (розгляд різних способів взаємодії з дитиною з ООП та батьками);
– інформаційну підтримку (інформування батьків щодо особливостей сприймання дитиною навчального матеріалу, соціальної взаємодії у школі та порівняння результатів із домашніми умовами. Не зайвим стане відвідування дитини у домашніх умовах для порівняння та діагностики);
– використання педагогом зрозумілої мови для батьків (відмова від перенасичення термінологією та незрозумілими фактами, опора на пояснення);
– ведення пошуку ефективних форм планування загальношкільної роботи із залученням сімей дітей з ООП.

Висновки. Використання комплексної системи «родина – дитина – школа» допоможе встановити конструктивну взаємодію із сім’єю дитини з ООП для полегшення вибору форм та методів навчально-виховної діяльності з урахуванням сильних боків дитини, що послужить основою для оптимізації навчально-виховного процесу в інклюзивному класі, пришвидшить соціалізацію дитини в колективі та полегшить роботу вчителя та команди супроводу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Балан В., Бортэ Л., Бонтарь В. Инклюзивное образование : учебное пособие / корд. Н. Велишко. Кишинеу, 2017. 308 с.
2. Гуменюк А. В. Взаємодія батьків та вчителів на шляху формування в дітей з особливими освітніми потребами готовності до життя в соціумі. Педагогіка партнерства як основа розвитку суб’єктів освітньої діяльності в умовах НУШ : матеріали наук.-практ. конф. URL: http://conf.zippo.net.ua/?p=117 (дата звернення: 01.05.2020).
3. Колупаєва А. А., Наконечна Л. М. Інклюзивне навчання: вибір батьків. Харків : Ранок, 2018. 56 с.
4. Налагодження партнерських стосунків з родинами. Інклюзивна школа: особливості організації та управління : навчально-методичний посібник / С. М. Єфімова та ін. ; за заг. ред. Л. І. Даниленко. Київ, 2007. 128 с. URL: http://www.ussf.kiev.ua/iearticles/93/ (дата звернення: 02.05.2020).
5. Телюк В. В. Активні форми співпраці школи і батьків для підвищення якості освіти. Соціально-педагогічні умови співпраці навчального закладу з батьками як фактор підвищення якості освіти : матеріали Інтернет-семінару. Львів, 2016. С. 217–229.

Місце в рейтингу новин: 51 місце
Рейтинг: 0 из 5 на основе 0 оцінок
0.0
Актуальність і новизна:
Подача і оформлення матеріалу:

Розміщуючи свою розробку в Педкласі, ви отримуєте:

  • визнання ваших знань, умінь і навичок;
  • зворотній зв'язок від спільноти освітян;
  • можливість використання матеріалів інших авторів;  
  • сертифікат про публікацію матеріалу;
Розмістити
Опитування
Як ви оцінюєте роботу Шкарлета С.М.
Голосувати

Вам також може сподобатись

Показати більше

Підпишіться на email розсилку!

Отримуйте тільки свіжу і цікаву інформацію про новини освіти в Україні та за кордоном

x
x
Статус користувача