Сексуальне виховання в українських школах та іноземний досвід

Один раз на рік в кожній українській школі для учнів 9-11 класів проводять виховні години, на яких спеціально запрошений експерт розповідає про секс, ВІЛ, СНІД. Після завершення теоретичної частини, дітям пропонується практична робота, що полягає в одягненні засобу контрацепції на банан. Не зважаючи на важливість сексуального виховання для сучасних підлітків, після таких уроків у них  частіше виникає непорозуміння, як секс стосується СНІДу й бананів одночасно, страх займатися сексом, бо це обов’язково призведе до СНІДу. «Нова українська школа» розпитала сексологиню Анастасію Забелу, як слід говорити з дітьми про секс та про основи сексуального виховання.

1. “Тема репродуктивної системи випала на карантин, нас відправили на дистанційне навчання і учителька скористалась цим. Сказала опрацювати тему самостійно і потім дала контрольну, нічого з теми не пояснюючи”.

Анастасія пояснює: кількість годин, яка передбачена навчальним планом на цю тему, досить обмежена, тож пропуск одного заняття вже впливає на якість знань.

2. “Наша вчителька жахливо соромилась і не могла вимовити слово “пеніс” або “вагіна”. Заміняла на “цей орган” або “це місце” ніби це щось жахливе”.

“Це, до речі, досить популярна ситуація в маленьких містечках чи селах, коли учні є більш обізнаними в темі сексу, ніж, наприклад, учителька пенсійного віку”, – говорить Анастасія.

За її словами, заміна звичних термінів для позначення статевих органів на евфемізми формує уявлення про те, що ці органи є чимось таємничим, страшним, таким, що викликає сором. Це як ім’я Волдеморта у “Гаррі Потеррі” заміняли на “Той, кого не можна називати”.

Статеві органи є у всіх, і це така ж частина тіла, як нога, рука чи вухо. До того ж дуже важливо, щоб діти знали правильні назви й локації статевих органів й не соромились їх вимовляти. У світі часто стається насильство, тому важливо, щоби дитина мала змогу пояснити, що з нею сталося.

3. “Нам вчитель біології на повному серйозі розповідав про телегонію. Я до кінця школи вірила у це”.

Телегонія – це хибна біологічна теорія, яка стверджувала, що перший статевий партнер генетично впливає на майбутнє потомство самки. Тобто діти жінки будуть у будь-якому разі схожі на її першого партнера, навіть, якщо народжені не від нього.

Ідея телегонії виникла ще за часів Арістотеля. Тоді люди не могли пояснити, як у світловолосої пари може народитись темноволоса дитина й припустили, що таким чином можуть проявлятись ознаки колишніх партнерів жінки.

“Віра в телегонію може призводити до дискримінації чи утисків тих жінок, чиї перші сексуальні партнери “не відповідають певним соціальним стандартам”. Наприклад, під час Другої світової війни солдати нацистської Німеччини знищували жінок, які мали статеві контакти з євреями, вважаючи, що навіть якщо ця жінка народить дітей від іншого чоловіка, то вони все одно матимуть “генетичний слід” єврея. Відповідно до теорії телегонії, жінка, яка, наприклад, стала жертвою статевого злочину, в майбутньому народить дітей, які матимуть ДНК гвалтівника”, – розповідає Анастасія.

Теорію давно спростувала генетика, але міфи про неї досі живуть.

4. Якось Анастасія опублікувала в TikTok відео, де показано, як відбувається очищення утроби при завмерлій вагітності на пізньому терміні. Якщо жінка не може народити, то мертве немовля розрізають у матці й виймають по частинах.

“Відео, звичайно, моторошне, але ця процедура необхідна. Інакше жінка просто помре. В коментарях дівчата писали, що їм таке відео показували на уроках і видавали за звичайний аборт. Типу “Подивіться, як відбувається аборт і як ріжуть нещасне немовля, що кричить від болю”, – ділиться Анастасія.

Психологиня також наводить приклад ситуації, яку обіграли в підлітковому серіалі “Статеве виховання”. У серіалі дівчатам на лекціях показали відео пологів і запросили жінку, яка розповідала про те, як раннє материнство зруйнувало її життя. Одразу після лекції шоковані дівчата просили не підходити хлопців до них, аби не наражати на небезпеку небажаної вагітності.

“Тож такі відео про аборт формують хибне уявлення про процес звичайного аборту, можуть формувати нездоровий страх перед небажаною вагітністю (наприклад, коли дівчата п’ють екстрену контрацепцію ледь не після кожного статевого акту)”.

Сексологиня називає головні вади статевої освіти в українських школах:

• необізнаність педагогів у темі;
• нав’язувати учням особисті погляди на те, що є нормальним, а що ні;
• відсутність довірливих взаємин у системі “учень-педагог”.
• теми про сексуальну освіту, секс і тіло розкидані по різних предметах та навчальних роках.

Іноземний досвід

У Швеції уроки статевого виховання входять до обов’язкової шкільної програми з 1955 року.  Теми сексуального виховання оговорюють в групах. Учні часто кажуть, що це найкраща частина: ознайомлення з міркуваннями однокласників та учителів про секс, кохання та стосунки. У багатьох школах надають презервативи на прийомі у шкільної медсестри чи вчителя й на уроках сексуального виховання.

В Нідерландах повна статева освіта запроваджена з дошкільного віку. У дитячих садках з дітьми починають говорити про стосунки, кохання. Молодшим школярам розповідають про гендерні стереотипи й самооцінку. Їх навчають, як захиститися від сексуального насильства. З 11-річним дітьми говорять про сексуальну орієнтацію та засоби контрацепції.

У Норвегії діє програма статевої освіти для школярів від 7 до 16 років.

У Німеччині статева освіта запроваджена в усіх школах, в той самий час її форма відрізняється в залежності від федеративної землі. Сексуальне виховання є спільним завданням для батьків і учителів.